Тени забытых предков Опции

[Boris]

Один мой знакомый нашел в сарае стеклянные дореволюционные негативы, посканировал их и преобразовал в позитив.
Вот результат:









еще...

[Fort]

Скажу честно - такой фотки памятника я еще не видел. Памятник, однозначно, наш - стоял на площади ( ныне Ленина) это исторический факт. Я видел гораздо худшую и с другого ракурса. Скорее всего фотка сделана сразу после открытия памятника. Николаевский краевед - Бойчук Светлана Васильевна написала статью про этот памятник. Ну фотка действительно очень интересная. К сожалению остальные фото не Николаевские, хотя и очень интересные.

-Бойчук Світлана – краєзнавець, член історико-краєзнавчого товариства “Золота Лодья”
- Гаврилов Ігор – старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею


СВЯТКУВАННЯ 200-РІЧЯ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ
У МИКОЛАЄВІ ТА ДОЛЯ ПАМ ЯТНИКА ПЕТРУ І


Влітку 2004 року виповнилося 295 років від дня Полтавської битви . Сотні суперечливих документів та версій про саму битву , її учасників. Найбільше – щодо роліта долі головних політичних діячів і керівників: російського царя Петра І, українського гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла ХІІ. В одних засудження Мазепи і возвеличування Петра 1, в інших все зовсім навпаки.
І це не випадково. Відомо, що всі документи, в яких навіть згадувалось імя І.Мазепи, ще в 1709 майже всі відразу були знищені. Існувала заборона і на іншу думку. Цілі століття І.Мазепа залишався зрадником, Петро І - героєм та переможцем.
Сучасні українські та зарубіжні вчені, історики та краєзнавці- у пошуках документів про події, які не лишають нас байдужими ще й сьогодні. Час від часу вони повертаються до нас окремими сторінками маловідомої та невідомої краєзнавчої історії.
Влітку цього року виповнилося 95 років від дня встановлення у м. Миколаєві памятника російському царю Петру І. Весь час серед вчених та краєзнавців точились численні суперечки. Деякі схилялися до версії, що такого памятника у Миколаєві зовсім не було. І дійсно, у краєзнавстві відомі лише декілька фотографій самого памятника, але жодної інформації – щодо його історичної долі. Навіть переказів чи легенд, які завжди досить довго живуть у народі.
Сьогодні вдалося віднайти ряд фактів і зрозуміти деяку загадковість миколаївського памятника. На допомогу прийшли невгамовні миколаївські журналісти різних часів. Вони завжди добрі літописці.
А події розвивалися таким чином. Влітку 1909 року в Російській державі широко відзначалася ювілейна дата – 200 років від дня Полтавської битви. Миколаїв, як і всі міста та села імперії, теж готувався до свята. В центрі міста , на Соборній площі, з лівої сторони Магістрату, було встановлено памятник Петру І. На високому, майже в 3,5 метри, постаменті, височіло гіпсове погруддя ( близько 1,5 метрів) російського царя. Великою літерою “П” (Петро, Полтавська битва) в кільці величних вінків було прикрашено всі чотири сторони постаменту. На фасаді, над одним з вінків, на висоті близько 2 метрів – міський герб Миколаєва (затверджений у 1883 році).
До свята готували всі прилеглі до центру будинки (Соборна, Адміральська та Рождествєнська) мали флагштоки, де було встановлено національні прапори. На державних, приватних та громадських для вечірніх розваг розвішені іллюмінації. Такими святковими були Спаськ, бульвари, садки. Фасад міської управи прикрашав імператорський вензель. Для вечірніх святкувань всюди розвішено електричні лампочки.
До цих торжеств ретельно готувалися всі військові та комерційні кораблі, що стояли на причалах. Чудові різнокольорові прапорці майоріли на всіх суднах Миколаївського річного яхт-клубу, приватних суднах.
За особливим розпорядженням місцевої адміністрації їздити по Соборній площі, а також по вулицях у кварталах, що з нею межували, було заборонено з 9-ї години ранку до завершення торжества.
28 червня 1909 року на головній площі міста – Соборній – розпочалося святкування “історичного дня Полтавської перемоги”. Зранку в Адміралтейському соборі та усіх церквах міста пройшли богослужіння. Після літургії (об 11-й годині ранку) на площі „відбувся молебен з колінопоклонінням”. В ньому взяло участь Духовенство під керівництвом Благочинного церков Миколаївського округу. На площу прибули війська миколаївського гарнізону, вихованці місцевих учбових закладів "зі своїм учбовим начальством", іноземні консули, представники міської знаті та „численної публіки”.
Памятник Петру І знаходився посередині. Його було добре видно з усіх боків.
Обивателі міста зайняли місця на тротуарах, біля будинку міської управи, портової контори та огорожі Адміралтейського Собору.
Незважаючи на літню пору року, погода не сприяла святу: ще з ранку все небо було вкрите густими хмарами. Час від часу на учасників параду сипав рясний дощ.
Перші слова керівників міста були присвячені возвеличуванню та побажанню “многолетія Іх Імператорських Величностей та всьому Царському Дому”, “вічної памяті імператору Петру І, його сподвижникам та воїнам, що загинули у Полтавській битві”. Війська віддали честь. Духовенство проголосило „многолетіє Всеросійському воїнству”, після чого благословило хрестом миколаївські війська та присутніх на площі. Під керівництвом командира 209-го Миколаївського резервного полку полковника Бібікова військові пройшли парадом. В ньому взяли участь 58-й піхотний Пражський, 209-й піхотний Миколаївський, 7-й Донський атамана Денисова козачий полк і Флотський напівекіпаж (рос. “Полуэкипаж”). Парадна частина йшла у супроводі “4-х хорів військової музики, які виконали російський народний гімн та петровський марш”. У ранішніх торжествах брали участь вихованці класичної гімназії та двох училищ: середнього механіко-технічного та реального. Молодь разом з викладачами проходили “церемоніальним маршем” перед новим памятником Петру І.
Загальне керівництво параду здійснював полковник у відставці Базилевич, а приймав його – начальник гарнізону контр-адмирал Василь Максимович Зацаренний.
Свято, як і планувалося , закінчилося рівно через 1,5 години, о 12-30 дня.
І все ж ранішні торжества не обішлись без інцидентів. Постріли війскових налякали частину публіки. Панікуючи, вона кинулась тікати вниз по Соборній. Хвилювання людей мали підставу: під час гучного залпу шматок пустого патрона поранив матроса. Двоє лікарів – Федоров та Дубровой, які були на площі, забрали постраджалого до квартири міського брандмейстера, де зробили йому перевязку. Як визначили медики, “ стан поранення зовсім безпечний”, але все ж таки змушені були відправити постраждалого до шпиталю.
Були й радісні новини у війскових: нижчі чини піхоти одержали “поліпшену їжу”. У таборах пройшли гуляння під оркестрову музику. Для солдат було організовано ігри з призами. А ввечері всі прослухали лекції офіцерів про Полтавську битву, які супроводжувалися іллюстраціями- “гуменними картинками”.
Всі гуляння, де грали оркестри, починалися з виконання російського народного гімну та Петровського м аршу.
Цілий день миколаївці відпочивали. Одні – у парках та бульварах, інші прогулювалися з сімями по центральній площі міста, розглядаючи новий незвичайний памятник.
А ввечері було включено всі лампочки на будинках, місцях гулянь . Для кращого огляду самого памятника переможцю у Полтавський битві було включено прожектори на гауптвахті та будинку місцевої управи.
І все ж памятник не довго прикрашав площу. Як свідчила преса тих часів, його так і називали тимчасовим. Вже через 5 днів “бюст Петра Великого“, що прикрашав Соборну площу під час Полтавських торжеств, було перенесено до приміщення міської управи.
В цей час керівництво губерніі та міста визначалося з будівництвом нової міської управи. І бюст Петра І, який стояв на Соборній площі, планувалося встановити в новій залі засідань міської Думи. Для цього архітектори та будівельники повинні були приготувати спеціальну нішу , “ де він і буде зберігатися”.
Інформація про подальшу долю “оригінального бюсту Петра 1, роботи невідомого скульптора“, зявляється вже через 31 рік. В грудні 1940 року у Миколаївському історичному музеї ( нині обласний краєзнавчий музей ) , “оновлювався та експонувався ряд цінних експонатів”. В одній із майстерень працювали моськовські художники-скульптори П.С. Кузнецов та А.І.Дубровський. Ці роботи вони вели вже досить давно, повертаючи миколаївській історіі моделі та скульптури. Особливо кропіткою була робота над поверненням моделей . На великому столі йшла робота над напівмоделлю парусного стогарматного фрегата “ Цар морів “. Його було збудовано ще у 1637 році на верфях в Англіі за замовленням царя Олексія Михайловича. Художникам належало відновити палубні надбудови і різні кріплення, зробити експонат, як і раніше, яскравим та барвистим.
А поряд з фрегатом – стояв бюст Петру І. Його було знайдено напівзруйнованим у складських приміщеннях музею. Добре збереглися лише лобна частина , брови та очі. Нашарування різного гіпсу говорили, що за ці роки хтось намагався його реставрувати. Та роботу так і не було доведено до кінця. І тепер на реставрацію бюста російскому царю знадобилося півтора місяця старанної роботи скульптора П.С.Кузнецова. Столичному (тоді Москва була столицею СРСР) митцю вдалося зробити дуже вдалу реставрацію. Одягнений в солдацьке вбрання, Петро І знову пильно дивився вперед, немов спостерігав за ходом бою. Повернений із небуття миколаївський пам’ятник планувалося експонувати в музеї.
А далі були тяжки 1941 –1945 роки … Неважко уявити, що могло статися з великим гіпсовим бюстом всьго через 8 місяців після реставраціі, коли до міста Миколаєва прийшла Велика Вітчизняна війна …


Література.

Аров Б. Реставрація експозицій // Більшовицький шлях. – 1940. – 28 грудня.
Крючков Ю.С. Град Святого Николая – Николаев:Возможности Киммерии, 2003. – 254 с.
Крючков Ю.С. История Николаева – Николаев: Возможности Киммерии, 1996. – 300 с.
Полтавские торжества в Николаеве // Трудовая копейка. – 1909 – июнь (№ 70, число в подшивке газеты не сохранилось).


Ю.С.Крючков пишет, что “сохранились оригинальные фотографии очевидцев открытия этого памятника” на трех изображены различные моменты в день открытия, а на четвертой – строй матросов, несущих бюст Петра Великого к месту установки. Судя по этой фотографии памятник сооружен на средства Черноморского флота. Фотографии позволяют описать памятник: он представлял четырехгранную усеченную пирамиду, завершенную вверху бюстом Петра. На лицевой грани пирамиды под гербом города Николаева находился в обрамлении вензель Петра 1, такие же вензели были и на боковых гранях. Карниз, ребра и основание пирамиды увиты гирляндами и с лицевой стороны украшены стилизованными окрещенными флагами. Памятник был окружен низкой оградой из четырех угловых круглых тумб, соединенных толстым карабельным канатом с цветной прядью”.