история Николаевского коммерческого порта Опции

[julidecesur]

"1 июля 1862 года, когда по ходатайству адмирала Богдана Фон-Глазенапа высочайшим повелением императора Александра II порт был открыт для захода иностранных судов, в порту начала функционировать таможня 1-го класса. С этого времени началась новая история Николаевского коммерческого порта.

Согласно Парижскому мирному договору, заключенному 18 марта 1856 г., России запрещалось содержать на Черном море военный флот, создавать на черноморских берегах военно-морские базы. Черное море объявлялось нейтральным, открытым только для торговых судов всех стран. В связи с этим в 1856 г. в Николаеве ликвидировано управление главного командира Черноморского флота. Часть матросов перевели на другие флоты, остальных уволили со службы. Значительному сокращению подверглись штаты адмиралтейства. Из четырех рабочих экипажей остался только один в составе 1088 мастеровых при 16 офицерах. Кроме того, был сформирован машинно-рабочий экипаж численностью 654 человека. Оставшиеся рабочие трудились в порту, на канатном заводе.

В 1875 году, экспортный грузопоток Николаевского коммерческого порта достигал 184 тыс. тонн. Порт продолжал развиваться, и к концу 1913 года общий грузооборот порта составлял более 2 млн.тонн, из которых 80% это были сыпучие (хлебные) грузы, а около 20% – навалочные. Основными экспортными продуктами являлись железная и марганцевая руды, а также пшеница, рожь, ячмень и другие сельскохозяйственные продукты. До начала Первой мировой войны Николаевский коммерческий порт был третьим в России после портов Петербурга и Одессы по объемам экспортной торговли, а по объемам экспорта зерна ему не было равных среди портов Российской Империи."

1. Вопрос: с 1875 г. (+/-), до революции мог ли быть порт во владении у евреев?
2. Еврейское население на Николаевщине, список переписи 1897 года (20109 душ)?

[Lessa]

У 1862 році, завдяки неймовірному Богдану фон Глазенапу, в Миколаєві відкрився порт "для отпускной заграничной торговли". Іноземні судна спочатку неквапливо прокладали шлях до нового порту, а з роками почали "злітатись" як бджоли на мед.
Але виявилось, що, скільки б ти не розміщав по Бугу та Дніпровському лиману маяків та попереджувальних знаків, шкіпери-іноземці зовсім не хотіли ризикувати своєю репутацією і судном. Вони воліли щоби їм допомагали "коронные лоцманы". Ні-ні, вони не з короною на голові. Це такі сертифіковані, з усіма дозволами, тренеровані, з курсами підвищення кваліфікації, лоцмани, які і договір нададуть, і всілякі там акти виконаних робіт. Головне, що вони брали на себе відповідальність, що точно не посадять судно на мілину біля Волошської коси.
Але таких у Миколаєві ще не було. І цю нішу зайняли "спекулянты, частью иностранцы, греки и итальянцы, берущие провожать суда к Николаеву за весьма высокую плату, не принимая на себя никакой ответственности, в случае постановки судна на мель или повреждения его".
Шкіпери трохи потерпіли і почали вимагати "щось робити". Портове керівництво прислухалось і зайнялося проектом Уставу лоцманського товариства. 23 грудня 1868 року Товариство миколаївських лоцманів себе оголосило створеним. 25 січня 1869 року Морське відомство Наказом №17 затвердило це рішення. І гроші в казну потекли рікою… Добре-добре, спочатку струмком.

У 1882 році (як люб’язно повідомляє В. Ильїн) плата за проведення була така: від Очакова або Глибокої пристані до Миколаєва – 2 рублі з кожного футу поглиблення судна (1 фут = 0,3048 м), з пароплавів – вполовину менше. На той час, хліб житній коштував 2,5 коп. за 454 грами, здобний – 12 коп.

До речі, ось так і почалась історія підприємства "Дельта-лоцман".Ось так і почалась історія підприємства "Дельта-лоцман".



Устав общества николаевских лоцманов.

[Артем Витовский]

[/url]