Здание банка "Аваль" Опции

[LEV 86]

Подскажите, пожалуйста, что раньше находилос ьв здании нынешнего банка "Аваль" на ул. Артиллерийской? Может быть у кого-то есть старые фото, интересует довоенный период. Помню, что на нем висит табличка, что там находилось какое-то учебное заведение, в котором учился Бабель.
Повторюсь, очень интересую фото.

Нашла информацию : Бабель учился в коммерческом училище им. Витте, которое располагалось на улице Таврической, 12 (ныне Артиллерийская, 17).
Встречали ли Вы фото?

[okok]

В будинку №19 зараз знаходиться „Райффазен банк Аваль”. до цього тут був Український інститут технології суднобудування.
За словами директора банку Сергія Васильовича Прудкого сьогодні будинок банку «Аваль» — прикраса старого купецького міського району.
На початку століття тут знаходилось чоловіче комерційне училище ім. С.Ю. Вітте. Вирішальну роль у створенні училища зіграв Голова місцевого біржевого комітету Георгій Антонович Властелиця (с. ХІХ в. - п. 1913), купець 2-ї гільдії, фінасисист, громадський діяч. Навчався в елементарній школі Ільїних, підготовчому пансіоні Зеньковича, Миколаївському реальному училищі (70-х гг. ХІХ в.), на природничих факультетах Новоросійського та Київського університетів, медицинському факультеті Московського університету (1889). Успадкував 125 тисяч карбованців торговoгo капіталу, в м. Миколаєві займався продажем сільськогосподарських знарядь праці, володів нерухомістю. Директор міського Кредитного товариства, голова Біржевого комітету; гласний Думи (1897 - 1912), активно виступав по проблемам санітарії та благоустрою міста. Заступник голови Миколаївського відділення Російського Товариства Охорони Народного Здравія, член товариства лікарів, Імператорського Російського Технічного Товариства. Сербський віце-консул. Участник зловживань в Миколаївському Кредитному товаристві, в 1912 притягувався до к суду. Редактор-видавець газети "Новоросія" (1905).
За його пропозицією 12 червня 1902 р. загальні збори Біржевого товариства постановили встановити в місті Миколаєві на користь комерційного училища десятивідсотковий додатковий збір з торгових документів. На цих же зборах було вирішено надати прохання про присвоєння училищу ім’я статс-секретаря Його Величності Сергія Юльєвича Вітте – в честь його 10-ти річної діяльності на посту міністра фінансів та його заслуг в області комерційної освіти.


Училище було відкрите 9 грудня 1903 р. Г.А. Властелиця був призначений головою піклувального комітету училища. До складу училища входили 4 класи – молодший та старший підготовчі класи, перший та другий клас. Всього було зараховано 156 учнів. В підготовчі класи приймались хлопчики з 8 до 12 років, а у 1-й та 2-й класи – від 10 до 16 років. Плата за навчання складала у молодшому підготовчому класі – 85 карб., у старшому підготовчому – 100 карб., в інших – від 125 карб. на рік. Причому піклувальний комітет відсторонював від оплати близько треті учнів. Навчальна програма складалась з 25 дисциплін, у тому числі: Закон божий, російська мова, німецька мова, французька мова, арифметика, чистописання з малюванням, географія з природознавством, історія, алгебра, геометрія, хімія, фізика і товарознавство, комерційна географія, комерційна арифметика, бухгалтерія з кореспонденцією, політична економія, законознавство, фінансове право, історія торгівлі. Середній загальний відсоток успішності по училищу складав біля 90%. Особи, що закінчили училище з Золотою чи Срібною медаллю отримували ступінь кандидата комерції та звання особистого почесного громадянина, інші – атестат а також звання почесного громадянина. Перший випуск у складі 32 чоловік відбувся у 1909 році.
В училищі існували хімічна лабораторія, фізичний, природознавчий і географічний кабінети, бібліотека. В підвалі було обладнано приміщення, де учні отримували гарячі сніданки, чай, молоко, за які платили по 8 карб. в півріччя. Приміщення обігрівалось печами, взимку температура держалась на рівні 14-15 град, воду привозили водовозами При училищі працював оркестр, проводились літературно-музичні ранки, учнівські театральні вечори.
До речі, всі учні миколаївських середніх навчальних закладів зобов’язані були виконувати спеціальну постанову „Про позашкільний надзор”. Ця постанова забороняла знаходитися поза дому одягненим не в форму, заборонялось смалити, вживати спиртні напої, а також носити прикраси, хлисти та інші предмети. Кожен учень був повинен мати при собі іменний квиток. З травня по жовтень прогулянки дозволялись до 22 годин, в інший час – до 20 голин. Знаходитись на вулиці Соборній дозволялось тільки до настання сутінок, а на бульварі та яхт-клубі з 15 червня до 15 серпня – до 23 годин. Заборонялось відвідувати клуби, танцкласи, маскаради, ресторани, трактири, кофейні. В театри та кінотеатри дозволялось ходити лише з дорослими на перевірений репертуар.


Лит.: Адрес-календарь и справочная книга г. Николаева на 1900 г. - Н., 1899; Адрес-календарь и справочная книга г. Николаева на 1902 г. - Н., 1901; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1904 г. -Н., 1903; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1913 г. - Н., 1912; Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 г. - Н., 1914; Карпов, Теплов. Властелициада. - Н., 1913; ж. "Оса", 1906, № 4; ж. - "Паяц", 1907, № 7.



В комерційному училищі навчались І.Е. Бабель та Л.Д. Троцький (інформація про навчання Троцького-Бронштейна в цьому училищі зустрічається лише у книзі Ю.С. Крючкова „Град Святого Миколая”, за іншими даними Троїцький навчався у реальному училищі – він перейшов до 7-го класу миколаївського реального училища з Одеси).
У 1925 році журнал "Червона новина" опублікував оповідання И.Э. Бабеля "Історія моєї голуб’ятні. Бабель писав: "У дитинстві я хотів мати голуб’ятник... Йшов 1904 рік. Я готувався до іспитів у підготовчий клас миколаївський гімназії... Батьки мої жили в Миколаєві...».
Народився Ісаак Еммануїлович Бабель в Одесі, на Молдованці . Мати його звали Фейга (Фаня) Аронівна, а батька Ман (Еммануїл) Яцкович (Ісаакович).
У 1895 році родина переїхала в Миколаїв. Батько його - сквирський громадянин, член Миколаївської біржі, був торговцем. жив на вул. Рибній 5 (нині вул. Чкалова, 7) у будинку Олексія Рубцова. У Миколаєві Ісаак прожив 11,5 років, навчання він почав у нас у місті, але не в гімназії, як він пише у своєму оповіданні, а в комерційному училищі ім. Вітте, що розташовувалося на вулиці Таврическій, 12 (нині Артилерійська, 17) і утримувалося на кошти Миколаївської біржі і її членів – купців різних гільдій.


У "Книзі для записування біографічних даних і екзаменаційних оцінок учнів" , почату в листопаду 1903 р. під № 52 числився Ісаак Бабель - "народження 1894 року, в Одесі, іудейського віросповідання. Батько - сквирський міщанин, член Миколаївської біржі". Тут же зазначені оцінки, отримані на іспитах у підготовчий клас - п'ятірки по всіх предметах. І визначення педагогічної ради: "не прийнятий за браком вакансій...». Тоді існувала процентна норма, за якою можна було приймати до навчального закладу лише суворо встановлену кількість євреїв.
І. Бабель починає посилено готуватися до іспитів на майбутній 1905 рік, вже в перший клас. Завдяки клопотанню голови піклувального комітету училища Властелиці про додатковий прийом хлопчиків євреїв понад процентну норму Ісааку вдається вступити в училище. Телеграма про дозвіл прийняти додаткових учнів надійшла з
І.Бабель з батьком 1905 р. Петербургу 14 жовтня 1905 р.
18 жовтня 1905 року в телеграмах повідомлялося, що, відповідно до постанови Піклувальної Ради, за вказівкою градоначальника, заняття в училищі тимчасово припинені. Через «тривожний настрій міста», як повідомлялося в пресі. 19 жовтня на Базарній площі Миколаєва пройшли демонстрації робітників, під час безладь були ушкоджені і пограбовані єврейські крамниці. Постраждали 34 єврейські родини. І. Бабель дає докладний опис одного з них, під час якого був убитий його двоюрідний дід Шойл. У Миколаєві був організований комітет з надання допомоги потерпілим від погромів. Міська управа виділила грошові посібники, а також потерпілим була знята орендна плата за 4-й квартал 1905 року. Після цих подій хлопчик важко занедужав. Незабаром родина виїхала в Одесу.

[LEV 86]

Спасибо, за информацию!!!!

[местный житель]

А каков источник этой информации?

[okok]

первоисточник конкретно по училищу - материалы краеведческой конференции, год не помню, но могу уточнить. Там много интересного.
А использовано в крсовой работе МАН "История ул. Артилерийской"

[Femina]

http://history.mk.ua/?p=818